Я Тебя, Господь, молю-Ты пошли Свою нам милость
Исцели душу мою, чтоб свободой заискрилась
Чтоб святость, чистота, как одежда засияли,
Чтоб невестой быть Христа и оставить все печали
Припев
Белоснежная фата,
Белоснежная одежда
Всё, что было,-то прошло
На Тебя ,Иисус, надежда !
Непорочности Твоей
Белый сей наряд- знаменье!
Помоги Господь Ты нам
Войти в своё предназначенье
Свят, о свят Отец Ты Мой! И мы должны быть тоже святы
Милосердьем Ты велик и любовью Ты богатый!
Нас, Господь Мой, надели, чтоб Тебя мы отражали
Чтоб сердца наши в любви, в этом мире засияли
Чтоб, явить Себя Ты смог, в Своей Славе безгранично
Чтобы каждый познать мог, кто желает ,Тебя лично
Нас, Отец Мой, приготовь, чтобы грех мы победили,
Чтобы в святости Твоей и в Твоей любви мы жили
Светлана Кнорр,
Heilbronn,
Я хочу научиться летать
Несмотря на ветра и на бури
Жизнь свою без остатка отдать
Быть с Тобою и в радость и в горе
Я хочу научиться служить
Мой Иисус, тебе верно и чисто
Я хочу научиться любить
Быть искрою Твоею лучистой
До конца, хочу путь свой пройти
Сохрани, Мой Иисус, от падения
Дай в Твою мне Обитель войти
Верной быть, среди зла, отчуждения
Прочитано 9085 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
